Наближається всесвітній День Матері, День Перемоги і день смерті моєї мами – Діденко Олександри Тихонівни. Я, дитина війни, з болем у душі згадую долю наших матерів. І в ці дні особливо хочеться сказати щось тепле, ніжне найдорожчій людині – своїй мамі. Тяжким було її життя…Війна, голод, відбудова – все це лежало на жіночих плечах. Перед нею ми у вічнім боргу. Спасибі, Мамо, і пробач!
Я тебе, матусю, вже давно не бачу,
А коли згадаю – відразу заплачу…
То не очі плачуть, а душа страждає,
Що тебе, рідненька, зі мною немає.
Всі твої страждання згадую я, ненька,
Трьох дітей ростила ти сама, рідненька,
Чоловік покинув, а діти дрібненькі.
Де ти брала сили, моя дорогенька?
Випали на долю і війна, і голод,
Повоєнні злидні і в домівці холод,
Йшла напівголодна, засмучені очі,
Біля мене, хворой, не спала всі ночі.
Яку нагороду тобі треба дати,
Що завжди була ти Людина і Мати?
Повік буду вдячна тобі, дорогенька,
За любов і ласку, моя люба ненька.
Перед обеліском вклоняюсь і плачу,
Бо ніколи, мамо, тебе не побачу.
Анна Копитіна, с. Станіслав