Наближається всесвітній День Матері, День Перемоги і день смерті моєї мами – Діденко Олександри Тихонівни. Я, дитина війни, з болем у душі згадую долю наших матерів. І в ці дні особливо хочеться сказати щось тепле, ніжне найдорожчій людині – своїй мамі. Тяжким було її життя…Війна, голод, відбудова – все це лежало на жіночих плечах. Перед нею ми у вічнім боргу. Спасибі, Мамо, і пробач!

Я тебе, матусю, вже давно не бачу,

А коли згадаю – відразу заплачу…

То не очі плачуть, а душа страждає,

Що тебе, рідненька, зі мною немає.

Всі твої страждання згадую я, ненька,

Трьох дітей ростила ти сама, рідненька,

Чоловік покинув, а діти дрібненькі.

Де ти брала сили, моя дорогенька?

Випали на долю і війна, і голод,

Повоєнні злидні і в домівці холод,

Йшла напівголодна, засмучені очі,

Біля мене, хворой, не спала всі ночі.

Яку нагороду тобі треба дати,

Що завжди була ти Людина і Мати?

Повік буду вдячна тобі, дорогенька,

За любов і ласку, моя люба ненька.

Перед обеліском вклоняюсь і плачу,

Бо ніколи, мамо, тебе не побачу.

Анна Копитіна, с. Станіслав