У 2011 році виповнюється 155 років з часу заснування села Широка Балка

(перша письмова згадка про нього відноситься до 1856 року)

Рідний край починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі біля хати, з барвінку, який ніжно стелиться в садочку. А ще він починається з прадавніх коренів роду.

Багато широчан звертаються до сільської бібліотеки, щоб дізнатися про рідне село, в якому народилися і живуть вони, дідусі й бабусі, батьки, адже кожен із нас є представником трьох великих родів - своєї родини, свого села та свого народу. Зараз ми перенесемось у ті часи, коли починало розбудовуватися наше рідне село. Запрошую вас до цікавої подорожі.

Село Широка Балка омивають води Дніпро-Бузького лиману, тут вільно дихається ароматом морського вітру і стиглого хліба, запашних троянд і винограду. Перерізає село балка – саме про це і свідчить назва.

Історія села сягає сивої давнини. Місцевість заселена здавна. Виявлені залишки поселення доби бронзи і міді (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), городище «Золотий ріг» та курганний могильник (І тис. до н. е. - ІІІ тис. н.е.) сарматів (І тис. н.е.) і кочівників (ХІ-ХІІІ тис.)

Старожили, а також педагоги, які багато часу присвятили вивченню історії села, стисло, але цілком зрозуміло розповідають, як виглядала Широка Балка до Жовтневої революції. За відомостями 1887 року в селі було 2080 мешканців, нараховувалось 357 дворів, з них привілейованого класу - 2 господарства, селян - 327, міщан - 27 дворів. В однокласній школі навчалось 92 учні - в основному діти заможників. З середньою освітою було 4 чоловіки. «Школою науки» вважалася розкішна церква, збудована за кошти багатія Процька та збору прихожан. Місцем дозвілля вважався винний льох та корчма, куди збирались селяни. Панські та куркульські землі, рибний завод були постійним місцем тяжкої праці, без обмеження робочого дня і з мізерною платою праці сотень чоловіків, жінок та підлітків. Якщо чоловікам за виснажливу, майже цілодобову працю платили карбованець, то жінкам, а також підліткам - 40-50 копійок. У сільському господарстві головною тягловою силою залишалися коні. А ще - однокорпусний плуг, дерев’яна борона, коток на гармані для обмолоту снопів і дошка для різки полови. Найвищі врожаї пшениці на пару - 50 пудів з десятини. Найбільш престижно сільськогосподарська професія - коваль і тесляр. Були й кілька кустарів-кравців.

Під час аграрної реформи П.Столипіна рішення про землеустрій та вихід селян на отруби сільська громада прийняла у 1911 році. На отруби пішли кілька господарів, серед яких Яким Бевзенко. Його господарство розкуркулили на початку 1930-х років.

Після встановлення радянської влади влітку 1920 р. в селі Широка Балка спалахнуло селянське повстання проти заходів радянської влади, яке перекинулось на всю Білозерську та Посад-Покровську волості. Повстання було жорстко придушене матросами з Херсона.

21 березня 1921 р. утворена перша артіль «Пример», але проіснувала вона менше року. У 1927 році створені ТСОЗи (товариства по спільній обробці землі) «Воля» та «Допомога». Їх організаторами і керівниками стали відповідно М.С.Волощук та Г.Ф.Степаненко.

У 1920 році в селі створений культпросвітній гурток, який відвідували 67 чоловік. Гурток розподілявся на театральну, хорову та лекційну секції. Театр організували у приватному будинку силами 26 самодіяльних акторів. Протягом 1920-1921 рр. вони поставили 34 вистави та концерти. Серед них – п’єси І.К.Карпенка-Карого, І.П.Котляревського, Т.Г.Шевченка, водевіль А.П. Чехова.

15 листопада 1920 року в селі відкрита бібліотека-читальня, яка містила 1331 книгу і брошуру художнього, науково-популярного, політичного та сільськогосподарського напрямку, працювала також школа грамоти для дорослих. Розміщувалась вона у кам’яному приміщенні, збудованому земством ще до жовтня 1917 року. Під час відступу з території України німецько-фашистські окупанти заклали під це приміщення вибухівку і висадили в повітря.

На 1926 рік в Широкій Балці діяла 4 - класна трудшкола на 121 учня, в якій працювали 3 вчителя. Єдиного приміщення не було. Учні займались в трьох пристосованих будівлях. За медичною допомогою мешканці звертались до фельдшерського пункту у Станіславі.

У 1928 році ТСОЗи «Воля» та «Допомога» одержали по одному трактору. Через два роки ці ТСОЗи і висілок «Заповіт» Широкобалківської сільської ради об’єднались в сільськогосподарську артіль «Прогрес». У 1932 році, в період масової колективізації, утворено ще дві риболовецькі артілі - «Червоний Лиман» у Широкій Балці та «Червона Зірка» в сусідній Софіївці. У 1935 р. в Широкій Балці закрито церкву.

У роки Великої Вітчизняної війни 295 мешканців в Широкої Балки воювали в діючій армії, 187 з них нагороджені бойовими орденами і медалями. У центрі села на честь 138 загиблих односельчан у 1980 році споруджено меморіальний комплекс - Стелла і Алея пам’яті. На Стеллі відображено барельєф скорботної матері і зроблено напис: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Перед Стеллою - вічний вогонь. По обидва боки Стелли - Алея пам’яті, на якій встановлено 123 пам’ятні плити всім односельцям, які загинули в роки війни. На них написано прізвища, ім’я та по батькові, рік народження і дата смерті.

Пам’ятник знаходиться на площі, спорудженій в 1975 році. Односельці свято бережуть пам’ять про загиблих, у святкові дні покладають вінки і гірлянди.

У 1950 роки в с. Широка Балка реорганізовано колгоспи. Невеличкі «Прибой», «П’ятирічка», «Парижком» та ім. лейтенанта Шмідта об’єдналися в один риболовецький колгосп ім. Карла Маркса. На 1953 рік Широкобалківській сільській раді були підпорядковані село Софіївка та хутір Томина Балка, кількість населення по сільській раді складала 3340 чоловік, у с. Широка Балка - 2533. На території сільської ради розташувалися два колгоспи - «Прогрес», ім. К. Маркса, та пункт «Заготзерно».

У 1956 році рибколгоспи «Червона Зірка» і «Червоний Лиман» об’єднались в одне велике господарство - радгосп «Комунар». В ньому трудились 832 робітники, з яких 410 чоловіків і 422 жінки. Більшість із них мали восьмирічну та середню освіту. Із 40 спеціалістів, які працювали у господарстві, 11 були з вищою освітою, 15 – із середньоспеціальною і 14 – із середньою.

Всі комплекси сільськогосподарських робіт на площі 4200 гектарів орної землі виконувалися з допомогою десятків сучасних машин, тракторів, комбайнів. З кожним роком поліпшувалась культура землеробства, зростала продуктивність хліборобської праці. Середньомісячна оплата праці тракториста становила 125 карбованців, шофера -120, доярки - 105, робітника - 72 карбованці. За досягнуті успіхи 133 чоловікам присвоєно звання “Ударник праці”, 90 чоловік нагороджено медаллю «За доблесну працю». Широка Балка славиться працьовитими людьми. Розповім про людину, яка своєю працею прославила наше село. Господарством керував В.В.Сутула, під його керівництвом наше село розбудовувалось, квітло. В.В.Сутулу за високі досягнення в розвитку тваринництва, виробництва і заготівлі м’яса, молока неодноразово нагороджено грамотами, медалями. За час керування Валентина Васильовича колектив радгоспу досяг високих результатів. Центр села прикрасили заасфальтовані тротуари, майданчики, зелені насадження вздовж вулиць.

Плине час, змінюється життя, сьогодні до послуг широкобалківців чудовий фельдшерсько-акушерський пункт із сучасним обладнанням, дитячий садок. Гордістю кожного закладу є комп’ютерна техніка. Відкриваються нові сучасні приватні магазини. Прокладено газопровід, працює комунгосп. Красунею височить у центрі села двоповерхова загальноосвітня школа, є будинок культури, сільська бібліотека, перукарня, аптека. Село прикрасилось новими будинками, в побут населення вже давно увійшли власні автомашини, мотоцикли, комп’ютери, мобільні телефони та інші речі приватного користування.

Окрасою нашого села буяють молоді сади та засаджені лозою виноградники. Навесні радують молочною зливою цвіту, а восени – своїми щедрими дарами. І все це зробили працьовиті руки наших односельчан під керівництвом Віктора Петровича Сілецького, директора агрофірми «Білозерський». За досягнення високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, впровадження нових технологій В.П.Сілецького нагороджено орденом «Знак Пошани», він став заслуженим працівником сільського господарства України, удостоєний найвищої відзнаки - звання Героя України.

Минають роки. Ми виростаємо і розлітаємося з рідного гнізда. Та де б ми не були, завжди пам’ятаємо те місце, де народилися і виросли, про нашу квітучу, сонцесяйну Широку Балку.

Шановні широчани!

Нехай у ваших домівках завжди панують спокій і затишок, нехай ваше життя буде безхмарним і заможним, а доля нехай подарує вам добрих, чуйних, хороших дітей. Живіть щасливо і заможно, залишайтеся добрими, привітними та працьовитими людьми. Мужності вам і процвітання.

Підготувала

Наталія Яновська,

завідуюча Широкобал-ківською бібліотекою-філією