У Білозерській селищній раді 34 депутати. Є серед них такі, хто пройшов довгий шлях: їх обирали вже від 2 до 6-7 разів. Та життя свідчить, що цінність депутатської діяльності вимірюється не стільки кількістю років, скільки результативністю роботи. Раїса Романівна Гриненко стала депутатом вперше. Сьогодні вона розповідає про підсумки депутатської діяльності.

- Раїсо Романівно, а як Ви прийняли рішення піти в депутати?

- Балотуватися у депутати мені пропонували не один раз. Та я відмовлялася. Навіть не знаю, чому. Може, тоді ще “не дозріла”, а може ті, хто пропонував, були не дуже наполегливими. Якось так сталося, що два чоловіки, яких я дуже поважаю, взяли мене під руки, завели до селищної ради, дали ручку в руки… Не могла їм відмовити, написала заяву.

- Якщо не секрет, то назвіть чоловіків, яким Ви не змогли відмовити.

- Ні, не секрет: Володимир Петрович Карась та Олександр Володимирович Царюченко.

- Зазвичай кандидат у депутати має свою програму діяльності.

- У мене програма була. Може, вона не так гарно написана, але дуже конкретна. Ще у 1980 році приїхала на Білозерщину з Вінницької області. З того часу живу у селі Розлив. Добре знаю людей, проблеми, тому спланувати роботу було просто.

- Якщо Ваша ласка, то познайомте наших читачів зі своїм планом.

- Люди втомилися чекати на газ. Про нього всі розмови. Тому перший пункт – газифікація села. Мене і саму хвилювало це питання. Адже магістральна газова труба – поруч. Другий – вода. Ця проблема існує майже у кожному населеному пункті району. У нас же люди чекали на воду не один десяток років. Була ще одна болюча проблема: дорога.

- Чи вдалося реалізувати заплановане? Адже Ви підняли надзвичайно важкі проблеми, які вимагають вкладення коштів, яких завжди не вистачає.

- Ніколи не думала, що втілення депутатської програми у життя принесе мені таке величезне моральне задоволення. Виконати все намічене мені допомогла підтримка виборців та селищного голови О.В.Царюченка. Звичайно, без цієї підтримки сама нічого не зробила б.

- Пам’ятаю, на святі включення газу Вас не було…

- Справді, за день до цього я у тяжкому стані потрапила до лікарні. Напруження далося взнаки. Газ коштував мені багато нервів, була головою кооперативу, вирішувала питання і з людьми, і з керівництвом селищної, районної ради. Два рази їздила до голови облдержадміністрації Б.В.Сіленкова. Всі надали посильну допомогу. У липні прорили перші траншеї, а у грудні газ прийшов до 63 домівок.

- А що з водою?

- Поставили нову водонапірну башту, замінили частину труб, нині вся вулиця з водою. Якщо говорити про те, що вдалося зробити, то депутатську програму я повністю виконала, але життя ставить кожного дня нові завдання, з якими доводиться рахуватися.

- Наприклад?

- Паркан навколо дитсадка розвалився – поставили новий. Дорога до траси є. А де людям заховатися від сонця, дощу, снігу? Збудували гарненьку таку зупинку. Побачила у центрі Білозерки чудовий дитячий майданчик з гойдалками. А у Розливі хіба діти гірші? Сама для себе вирішила, що і у нас така буде. Пішла до Олександра Володимировича зі своєю ідеєю…

- Що він Вас підтримав, знаю, бо була присутня 1 вересня на відкритті майданчика. Мені навіть здалося, що він виглядає краще, ніж у Білозерці.

- А знаєте, мені теж так здається. Ми самі встановили гойдалки, драбинки, загородили. Стіни будинків, що виходять на майданчик, були облуплені, виглядали непривабливо. Ми їх оштукатурили, побілили, прикрасили малюнками з мультфільмів. Бачили, як по стіні гуляють Крокодил Гена з Чебурашкою? Окрім цього, ми плануємо влаштувати і спортивний майданчик для школярів.

- З відповідей, Раїсо Романівно, ясно, що Ви працювали дуже активно. А що спонукало Вас до цього?

- Знаєте, так виходить по життю, що все, за що беруся, намагаюся зробити швидко та якісно. Час не йде – летить. Треба крутитися, щоб зробити все, що задумала. У селі знаю кожну людину, тут живуть дві мої доньки. Як я можу їх підвести?

- До речі, розкажіть про свою сім’ю.

- У мене п’ятеро дітей і п’ятеро онуків. Дітей ростила сама, бо з чоловіком довелся розлучитися. Був ревнивим і питущим. Тож можна сказати, що доля обділила мене жіночим щастям. Ой, навіть згадувати не хочеться!.. Дітей треба годувати, одягати. Не відмовлялася від жодної роботи. Дякувати Богу, виросли мої діточки хорошими, добрими, роботящими. На всі свята збираємося разом, та й так забігають, щоб порадитись, поділитися і радістю, і проблемами. А я цьому рада, бо відчуваю, що потрібна їм повсякчас.

- У країні розпочався процес підготовки до виборів. Чи будете Ви знову йти в депутати?

- Про це вже не один раз запитували мої виборці. Вам я відповім так, як і їм: якщо людям сподобалося, як я працюю, якщо вони мене підтримають, то знову буду депутатом. Програма у мене вже є.

Бесіду вела

Наталія СТЕПАНОВА.