Щодень стає ще більш очевидним: екологія і духовність – поняття спільнокореневі. Знаючи це, маючи прихильників ідеї чистоти помислів і всього, що є в природі, легше діяти на благо Людини. Так вважаємо ми, жителі Станіславу.

За існуючими нормами, до 50 відсотків території села має бути під зеленими насадженнями. Колись так було. Останніми ж роками багато з цих відсотків пішло на …дрова місцевим мешканцям. Місцеві парки опинились без дерев та кущів.

У нашому селі вирішили: не шукати винних, не впадати у відчай, а діяти, практично допомагати природі, нашому селу. На щастя, є чимало не байдужих до того, аби відродити втрачене. Це приватні підприємці, фермери, місцеві підприємства, мешканці села. Тому у квітні двічі влаштовували «суботники» з впорядкування нашого села, і жителі залюбки на це відгукнулися. Більшості станіславців набридло проживати в захаращеному селі. Особливо хочеться відзначити роботу трудових колективів Станіславської школи, сільської ради, дільничної лікарні, консервного заводу, відділення зв’язку та пошти, Станіславського ССТ, будинку культури, комунального підприємства, сільської бібліотеки. Приємно, що мешканці села теж виходили на допомогу.

Щодня йду на роботу повз зруйновану будівлю контори колись відомого на всю країну радгоспу “Городній Велетень”. Поруч занедбані клумби із здичавілими трояндами. Та жага життя перемагає. І цей невеселий пейзаж звеселяють осиротілі лілії. Тож звернулася з пропозицією до директора та завуча Велетенської ЗОШ і разом вирішили перенести ці невибагливі квіти на нове місце.

У день довкілля, 15 квітня, “висадився” трудовий десант. І понад 100 кущів цих ніжних квіток було пересаджено у парк, біля обеліску загиблим односельчанам. Хочу подякувати директору Велетенської школи Л.І.Островенко, завучу І.Й.Ляшенко, дев’ятикласникам, особливо Роману Любченку, Сергію Пивоварову, Олегу Багінському, Тимофію Манжолі, а також техперсоналу школи на чолі з Л.К.Сумкіною. Односельці теж не залишились осторонь цієї благородної справи. Родини Н.Ластовецької, Т.В.Гетьман, Т.М.Балєлової допомогли з садовим інвентарем. Окрема подяка – завідувачці Велетенським поштовим відділенням Н.М.Зелінській.

А ще завуч школи організувала екологічний десант. Кожен житель нашого села отримав листівку з проханням не засмічувати довкілля, раціонально використовувати вторинну сировину.

Важко передати задоволення від зробленого… Швидко лине час. І вже через рік-два у центрі Велетенського заколишуться хвилі справжнього лілейного моря.

Світлана Мішина,

завідуюча Велетенською бібліотекою

Саме це питання найбільше хвилювало жителів Інгульця, які провели на минулому тижні сход громадян. Справа у тому, що після газифікації села були серйозно пошкоджені дороги, а от ремонтувати їх виявилось нікому, а точніше, ні за що. Коштів не знайшлось ні в сільському бюджеті, ні в членів газового кооперативу.

Непокоїла мешканців села і відсутність у населеному пункті освітлення, через що дебошири розбили вікна у садочку. Декого цікавило, чи повинен сільський голова звітувати перед громадою, яка заробітна плата працівників сільської ради.

Знайти вихід з проблемних ситуацій спробували допомогти голова райдержадміністрації В.О.Поддубний, його заступник Л.М.Фастовець, начальник районного відділу міліції С.А.Керкез, керівник Білозерської філії ВАТ “Херсонгаз” В.І.Сковпень, начальник районного РЕЗ і ЕМ Н.Б.Довга,  які разом з іншими спеціалістами управлінь та служб району побували на сході громадян в Інгульці.

17 березня в рамках акції “Врятуй життя” у Станіславській дільничній лікарні проводився “День донора”. Готуючись до цього дня, медичні працівники лікарні провели бесіди в трудових колективах, серед мешканців села, надрукували статтю в місцевій газеті, де розповіли про користь донорства. На наш заклик взяти участь в акції відгукнулись 41 мешканець села.

Першими здали кров Станіславський сільський голова В.В.Желуденко (на знімку), працівники Станіславської дільничної лікарні О.М.Цимбалюк, А.В.Мокрецов. Прийшли постійні донори І.Іванушкін, Н.Довгань, а також молоді люди, які в майбутньому, сподіваємось, стануть активними донорами. Тільки завдяки таким людям може існувати банк крові.

Дякуємо всім донорам, які взяли участь у цій акції.

Світлана Тарасова,

медична сестра.

«Вітчизна слави й доблесті край...»

Так називалася зустріч, організована працівниками сільської бібліотеки, яка пройшла в Широкобалківській школі 23 лютого. Зібрались наші солдати-ветерани та воїни-інтернаціоналісти. Кожен із них згадав армійське життя. На жаль, не всім односельцям випало вижити і повернутись до рідної домівки, виконуючи свій громадянський обов’язок. Загинув у далекому Афганістані Валерій Якунін. Світлу пам’ять про тих, хто віддав життя, увійшовши в безсмертя, вшанували хвилиною мовчання. Ведучі Юлія Матусенко, Євгенія Супруненко, Антоніна Прищепа згадали героїчну історію нашої держави, імена людей, які, не шкодуючи власного життя захищали рідну землю. Звучали пісні про Афган, їх знають і пам’ятають ті, хто пройшов дорогами Кандагара, Джелалабада, Кабула. Директор будинку культури Л.В.Мудрак подарував пісню «Синева», а художній керівник В.В.Козко так задушевно виконала пісню «Ти же выжил, солдат», присвячену всім ветеранам, що зачепила душу кожного присутнього. Талановито декламували вірші Раїса Миколаївна Назаренко – «Жди меня» К.Симонова, Тетяна Іллівна Карпенко - «Баллада о зенитчицах» Ю.Друниной.

З вітальним словом виступила голова сільської ради ветеранів Л.П.Талько і вручила запрошеним гостям подарунки.

Дякую директору Широкобалківської школи К.Ф.Кардавар та вчителю Н.О.Муренець за спільну працю.

В Олександрівці вже стало традицією відзначати свята спортивними змаганнями та турнірами, які проводяться під патронатом сільської ради.

Щороку до Дня захисника Вітчизни проводяться змагання на першість села з шахів серед дорослих, а також волейбольний турнір серед команд населених пунктів району.

У суботу, 19 лютого, у приміщенні школи зібралися кращі шахісти села. Тут були як молоді люди, так і пенсіонери. Боротьба на шахівницях точилася протягом п’яти годин. Найбільшу та рівну кількість очок набрали Сергій Федорович Дружиненко та Петро Іванович Биря, і лише додаткова партія між ними виявила переможця – ним став П.І.Биря. Третє місце посів Володимир Іванович Єсауленко.

У неділю, 20 лютого, до Олександрівки з’їхалися волейбольні команди Станіслава, Томиної Балки, Широкої Балки. У фіналі турніру зустрілися команди Олександрівки та Станіславу, які здобули перемоги у своїх підгрупах. Олександрівцям ще жодного разу не вдавалося перемогти в цьому турнірі, не допомагали навіть рідні стіни. Боротьба була дуже напруженою. Щоб виявити переможця, знадобилося зіграти п’ять партій. З рахунком 3:2 перемогу, а з нею і перше місце, отримали олександрівці. Третє місце посіли волейболісти з Широкої Балки.

Змагання обслуговували судді Юрій Григорович Маковецький та Віктор Петрович Булега. Всі учасники спортивних змагань отримали грамоти, призи, цінні подарунки.

У грудні минулого року “Придніпровська зірка” на своїх шпальтах повідомляла про друге народження спортивного комплексу в селі Станіслав, в якому було проведено капітальний ремонт за рахунок спонсорів села. Сьогодні робота Станіславського  спортивного осередку  набирає обертів.

Завдяки сприянню керівництва району сільський спортивний комплекс став частиною бази для підготовки молодих спортсменів. Нещодавно відкрито філію Білозерської дитячо-юнацької спортивної школи, введено посаду тренера. На даний час  діють дві групи з футболу та дві з єдиноборств. Для всіх бажаючих працює атлетичний тренажерний зал.

На базі спортивного комплексу вже проведено перші змагання з міні-футболу. Незважаючи на те, що вони мали неофіційний характер, це була “перша ластівка” для відновленого спортивного закладу.

9 січня  в гості до станіславців завітали футболісти з Олександрівки та Томиної Балки.  Хоча переможцем товариського турніру стали господарі, та задоволення від гри отримали всі учасники змагань і їх вболівальники. А це значить, що кошти, вкладені на відновлення будівлі спорткомплексу, витрачені не дарма, а приносять чудові результати. Особисто мене, як сільського голову, радує те, що нашим дітям є де провести дозвілля з користю для здоров’я та направити свою енергію на досягнення спортивних перемог.

Володимир Желуденко,

Станіславський сільський голова.

Ольга Трохимівна Сукач – Петрівський сільський голова:

- Маємо радісну новину: нам пообіцяли у 2011 році виділити 5 млн. 800 тис. грн. з державного бюджету на будівництво підвідного газопроводу. Тому головне – поновити документацію, наразі здали на експертизу проект газифікації.

Любов Василівна Шевченко – Правдинський сільський голова:

- Нещодавно разом з Валентиною Григорівною Дембровською – землевпорядником сільської ради, об’їхали поля, щоб власними очима побачити, як спрацювали наші фермери, орендарі, власники паїв. Враження залишилося хороше. Якщо погодні умови “не підкачають”, то у 2011 році матимемо непоганий урожай.

Закінчили проект “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, а це 247 тис. 924 грн. За ці кошти ПМК-143 поставила у селі 2 новісінькі водонапірні башти. Згідно з проектом, 5% коштів повинно було вносити населення. Це всього виходило по 15 грн. Я вдячна всім жителям, які підтримали проект. На жаль, їх виявилося не так уже й багато. Як завжди, допомогли спонсори. Плануємо замінити водонапірну башту в селі Нова Зоря.

Тішить і те, що встигли відремонтувати дах у дитячому садку села Кірово. Завезли будівельні матеріали для внутрішніх робіт.

Леонід Васильович Шевченко – Посад-Покровський сільський голова:

- Ми приступили до реконструкції амбулаторії. Для цього виділили з бюджету розвитку сільської ради 300 тис. грн. Щоб покращити водозабезпечення жителів села, працюємо над введенням в експлуатацію додаткової свердловини.

Записала Наталія Степанова.

У доброго господаря все до ладу. Та навести порядок на своєму подвір’ї набагато легше, ніж на території декількох сіл. Для цього потрібно мати не лише бажання, а й неабиякі організаторські здібності. Вміння знаходити спільну мову з людьми та не давати порожніх обіцянок – головна умова успішної роботи будь-якого керівника. В цьому переконана Надеждівський сільський голова Л.І.Крисаленко. І це не просто слова. Любов Іванівна має величезний досвід управлінської роботи, адже обрана на посаду сільського голови вшосте. За роки її головування у Надеждівці збудовано школу, проведено газ, створено комунальне підприємство... Позитивні зміни продовжуються і сьогодні.

Надеждівська сільська рада – одна з кращих у районі. На її території проживає 1386 чоловік, функціонує школа, дитячий садок, три ФАПи, будинок культури, комунальне підприємство. Надеждівка газифікована. Нещодавно завдяки допомозі районної влади вирішено питання зі встановленням нової шафової, яка значно покращила ситуацію з тиском газу.

На відміну від багатьох населених пунктів району у Надеждівській сільській раді проблем з водопостачанням не виникає. А все завдяки тому, що комунальне підприємство “Надія” очолює добросовісний керівник В.Т.Колісніченко. За підтримки райдержадміністрації, допомоги СТОВ “Мрія” замінено три водонапірні башти та водопровідні труби по вулиці Степовій, частково оновлено водопровід по вулицях Вишневій, Центральній та Набережній. В цьому році замінено башту та 900 метрів трубопроводу у Зорівці. На одній з башт встановлено нове обладнання, яке дозволяє економно використовувати воду та електроенергію. Проблемним залишається питання встановлення лічильників, які сьогодні має лише третина населення.

Особливу увагу Любов Іванівна приділяє дитячому садочку. У закладі функціонує дві групи, в яких виховується 50 дошкільнят. У найближчих планах – відкриття третьої групи. 70% вартості харчування дітей оплачує сільська рада, іншу частину – батьки. За рахунок сільради частково замінено труби та батареї системи опалення, придбано 100 комплектів постільної білизни, два електробойлери, музичний центр. Відчутна допомога з боку районної влади, яка постійно підтримує заклад. Цієї осені з районного бюджету виділено 18 тисяч гривень на ремонт обмостки. Керівництво садочка сподівається на допомогу влади і у заміні каналізаційної системи. Справжній друг дошкільного закладу - СТОВ “Мрія”. Товариство подарувало садочку комп’ютер, 50 нових стільців, м’які іграшки, постійно забезпечує якісними продуктами харчування. Відчутну допомогу надають і батьки.

День місцевого самоврядування стоїть в ряду дат, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності і розбудовою власної державності та демократії. Він об’єднав людей активної життєвої позиції, лідерів територіальних громад, організаторів втілення в життя їх волі. До таких дійсно можна віднести Широкобалківського сільського голову І.Д.Самоленка та найперших, найкращих його помічників – депутатів сільської ради. Познайомтеся: молоді, активні, завзяті, завжди готові допомогти. Ольга Леонідівна Завещана і Наталія Олександрівна Хамбир.

Ольга Леонідівна (на знімку) працює секретарем сільської ради вже шостий рік, депутатом обиралася на різних округах. За словами сільського голови, вона є взірцем для багатьох депутатів. Бо будь-яка справа їй під силу. Розумна, розсудлива, доброзичлива Ольга Леонідівна завжди йде назустріч людям, які відчувають її щирість і довіряють у всьому. Майстер діловодства, вона зі знанням справи оформить нотаріальні документи; як депутат і небайдужа людина підійме питання централізованого вивезення сміття; на громадських засадах (бо без оплати) опікується реєстрацією шлюбів, народження і т.ін. День секретаря сільської ради сповнений різними справами, оформленнями, поясненнями… А якщо додати до цього ще клопоти депутатські, то розумієш, що для родини і для себе особисто залишається не так багато часу. У такій ситуації дуже допомагає молодість, енергійність і бажання служити людям від душі.

Про людські якості Наталії Олександрівни Хамбир багато говорить той факт, що двічі з двох кандидатів селяни обирали своїм депутатом саме її. За природою своєю – людина порядна, вимоглива до себе та інших, Наталія Олександрівна переймається будь-якою проблемою на депутатському окрузі: будь то освітлення вулиць, грейдерування доріг, чи суто побутові проблеми сусідів. Якщо в поле її зору потрапляють негаразди – відразу “б’є на сполох”. Завжди готова вона до співпраці з сільським головою. Вже 30 років працює Наталія Олександрівна у дитячому садку – спочатку нянею, потім завгоспом. За своїми професійними якостями вміє організувати й проконтролювати роботу, тому сільський голова багато в чому може покластися саме на неї. Наталія Олександрівна дуже небайдужа людина, тож ніколи не стоїть осторонь життя громади рідного села. Тут жили її діди-прадіди, живе вона і її діти й онуки. Як же можна не перейматися тим, що відбувається у селі? Виконуючи депутатські обов’язки, вона працює у адміністративній комісії і в комісії з питань планування і бюджету. Вважає цю роботу дуже цікавою і ставиться до неї вкрай відповідально. За весь свій депутатський “термін” пропустила лише одну-єдину сесію – через хворобу. Весь інший час – депутат Н.О.Хамбир – на своєму посту.

Олена ЦУРКАН.