Голову районної ради Володимира Петровича Карася знаю ще з тих часів, коли він - молодий, енергійний – очолював Білозерську селищну раду. Та й останніми роками доводилося часто зустрічатися, щоб вирішити нагальні питання життєдіяльності районної газети. Адже районна рада – наш співзасновник. Колектив редакції вдячний Володимиру Петровичу за розуміння і допомогу. Наразі ми зустрілися, щоб розповісти нашим читачам, якими він бачить підсумки своєї роботи на цій посаді.

- Володимире Петровичу, давайте повернемося до квітня 2006 року… Що в той час Ви вважали головним у своїй роботі та діяльності депутатського корпусу?

- Пам’ятаю, як на першій організаційній сесії після обрання мене головою районної ради, звертаючись до 50 депутатів від шести політичних партій (БЮТ, Партія Регіонів України, “Наша Україна”, Соціалістична партія, Комуністична партія, Народна партія Литвина) я виокремив головне - наша робота повинна будуватися не на політичній амбітності, а на бажанні пройнятися проблемами району, турботами і болями наших виборців. Адже у свідомості кожного виборця є українська мрія мати не просто свою державу, а державу рівних можливостей, насамперед у добробуті і комфортному житті.

Основне питання - довіра чи недовіра до влади - буде переслідувати нас безмежно, допоки не навчимося співставляти свої дії з їх наслідками. Вважаю, що ми, депутати районної ради, обрали правильний шлях, коли поставили перед собою мету подолання гострих проблем економічного і соціального розвитку територіальних громад, задоволення соціальних потреб населення.

- Зазвичай я була присутньою на кожній сесії районної ради і маю право зробити висновок, що Вам вдалося об’єднати депутатський корпус, хоча це було не так просто…

- Оскільки я неодноразово обирався депутатом, знаю, що за складом характеру депутати дуже різні: одні погоджуються з усім, інші виявляють байдужість, живуть за принципом „моя хата з краю - нічого не знаю”. Та, на щастя, депутати районної ради п’ятого скликання справді народні обранці, які живуть інтересами своїх виборців.

Справді, нам вдалося об’єднатися - нам, 50 депутатам. Дебати в обговоренні кожного питання порядку денного районних сесій, а їх було рівно 42, завжди носили гострий характер, ділову направленість. Пам’ятатиму діяльність усіх без винятку депутатів. Хочу подякувати за плідну працю, громадянську позицію Бекряєвій К.І., Безпоясному В.П., Восколовичу К.Ю., Видайко Г.А., Ґалаґану А.М., Гінкулу О.М., Горбулінській Т.П., Задніпряному Г.О., Качавській Т.С., Керкезу А.П., Ковальову П.Ю., Комишу В.П., Курдибайло Н.В., Лободі М.І., Луценку А.Г., Новаку Л.М., Поддубному В.О. (нині голова РДА), Пономаренку Л.П., Романову В.М., Сковпеню В.І., Стасюк Т.М., Тріщановичу С.В., Федорову В.М., Юдіну А.Г. та іншим. Їх турбувало питання зубожіння народу, загострення в соціальній сфері та ринку праці. Як на мій погляд, вони завжди були у пошуках шляхів підвищення життєвого рівня населення району.

- Володимире Петровичу, давайте звернемося до конкретних фактів, які характеризують діяльність ради. Мені відомо, що наш район має чи не найвищий показник газифікації серед районів області. Як вдалося цього досягти? Адже не секрет, що держава майже не виділяла коштів…

- За 2006-2010 роки розпочато і завершено газифікацію 15 населених пунктів району, в тому числі сіл Розлив, Новодмитрівка, Томина Балка, Інгулець. На будівництво газопроводів – до названих населених пунктів з районного бюджету витрачено 1 млн. 790 тис. грн. Крім цього, виконувались певні обсяги робіт по продовженню газифікації інших населених пунктів.

У 2006 році знову таки за кошти районного бюджету газифіковано дитячий садок у с.Дніпровське, для покращення газопостачання виконувались роботи у селах Дар’ївка, Широка Балка, Федорівка, Правдине, Надеждівка, Киселівка, Зелений Гай, Барвінок.

У 2007 році на газифікацію витрачено 393 тис.грн. Зокрема, для сіл Киселівка, Музиківка, Олександрівка, Посад-Покровське, Правдине, Радянське, Широка Балка.

Виділено кошти на реалізацію районної програми “Власний дім” у сумі 2 млн. 80 тис. грн., що дало можливість мешканцям сіл отримати пільгові кредити та взяти активну участь у газифікації населених пунктів та своїх власних осель. Звичайно, успіхи газифікації я пов’язую зі злагодженою роботою райради та райдержадміністрації.

- Справді, у справі газифікації зроблено за останні роки дуже багато. А чи пам’ятаєте Ви свої гіркі слова про те, що газифікацію треба було б замінити водопостачанням якісної води? Ви жалкували, що ні влада, ні населення наразі цю проблему не сприймають як нагальну…

- Чи пам’ятаю? Я про це ніколи не забуваю, бо мова про здоров’я людей. Якщо хочете, про здоров’я нації. У цілій Україні мало де можна напитися якісної води. На жаль, населення не готове вкладати власні кошти у водопостачання так, як у газифікацію. Впевнений, що колись усі зрозуміють, як це суперважливо. А поки що для вирішення існуючих проблем розроблено та затверджено районну програму “Питна вода”.

Значними проблемами у даній сфері є зношеність систем водопостачання, оформлення необхідних дозвільних документів та якість питної води, яка не відповідає встановленим нормативам. Якщо говорити про останню із названих проблем, то її вирішення потребує значних фінансових витрат. Тому основна увага приділялась підтримці комунальних підприємств на ремонт обладнання, ліквідацію аварійних ситуацій, оформлення відповідної документації. За скликання на програму “Питна вода” у 2006 році спрямовано 154 тис. грн., 2007 році - 83 тис. грн., 2008 році - 70 тис. грн., 2009 році - 111,4 тис. грн., 2010 році - 268,5 тис. грн.

Головна мета на майбутнє нового складу райради – саме впровадження заходів, які дозволять підвищити якість питної води, яку споживає населення. Для цього є певні напрацювання.

- Щоб у наших читачів не склалося враження, що райрада займається лише газифікацією та водопостачанням, скажіть, будь ласка, яка кількість рішень була прийнята за час Вашого головування яка?

- За скликання прийнято понад 500 рішень. Більшість з них стосувалися бюджетної політики, соціально-економічного розвитку. Основним навантаженням у сфері бюджетної політики є утримання освітньої галузі, медицини, культури, соціального забезпечення та соціального захисту.

- Мені здається, що у функціонуванні саме цих галузей найбільше недоліків. Люди скаржаться, що у лікарнях вони лікуються за власний кошт, з них вимагають ще і “добровільні” внески, у школах батьки збирають гроші на ремонти… Чому так?

- На жаль, бюджет районної ради обмежений, хоча за ці роки він і виріс на 40 млн. грн. За кожну галузь боліла душа, бо розумів, що проблем накопичилось безліч, а їх вирішення залежить від фінансового ресурсу бюджету. В минулому році вдалось покращити матеріальну базу медичних закладів. Придбали цифровий флюорограф в районну поліклініку, за державні кошти одержали нові автомобілі дільничні лікарні й амбулаторії.

В поточному році понад 1 млн. грн. виділено на покрашення матеріально-технічного стану освітніх закладів, зняли левову частку проблем із підвезенням дітей до шкіл.

У минулому залишились проблеми культури, коли працівники цих закладів працювали не на повні ставки. Хоча матеріально-технічний стан галузі не витримує ніякої критики, але нині люди хоч мають певний соціальний захист.

- До редакції часто пишуть хворі люди, їх родини, які отримали матеріальну допомогу через районну програму “Турбота”. Вони безмежно вдячні за підтримку…

- Кількість звернень громадян за грошовою допомогою у зв’язку з хворобою зростає. Проблеми людей хвилюють і керівництво, і депутатів. На надання матеріальної допомоги у поточному році витрачено 153 тис. грн. Особлива увага приділяється зверненням від онкохворих та лікуванню дітей із тяжкими недугами. За чотири з половиною роки отримали матеріальну допомогу 925 громадян. Потреба у коштах на виконання програми “Турбота” щорічно зростає.

- Голова районної ради – постать надзвичайно вагома. Посада вимагає певного об’єму знань, досвіду, розсудливості, врівноваженості. Спостерігаючи за Вами на сесіях, я не один раз дивувалася, звідки берете сили, щоб все спокійно вислухати, не підвищити голос, і в “енний” раз пояснювати, чому так, а не інакше…

- Обіймаючи цю посаду, знав, з якими труднощами доведеться зіткнутись. Допомогло усвідомлення своєї індивідуальної причетності до загальнодержавної справи, розуміння того, що держава розпочинається з того населеного пункту, в якому живеш і працюєш. За час роботи переконався, що тільки при об’єднанні зусиль керівників господарств, установ, згуртуванні громадян можна створити належні умови для життя кожної територіальної громади. Адже кожен житель району заслуговує на щастя. Тож спільними зусиллями треба робити все, щоб воно не обминало нікого. Бо що потрібно людині для щастя? Більшість скаже: „Здоров’я, достаток”. Так, це основні висоти нашого буття. Тому питання поліпшення соціально-економічного стану життя громадян завжди є, було і буде моїм життєвим кредо. Мені надзвичайно приємно, що ці погляди поділяють і заступник голови ради В.Л.Корнієнко, і працівники апарату. Вдячний їм за це.

- Які пріоритети порадите обрати депутатам наступного скликання?

- Перш за все - якісне забезпечення питною водою населення району, покращення його медичного обслуговування через укріплення матеріально-технічної бази галузі, збільшення видатків на харчування та медикаменти, подолання диспропорції у розвитку амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної ланок медичного обслуговування, прискорення впровадження сімейної лікарської практики. У зв’язку з переходом загальноосвітніх шкіл району на профільне навчання необхідно буде ефективно та оптимізовано використовувати бюджетні кошти для забезпечення установ матеріальними та технічними ресурсами, покращувати умови навчання через якісні ремонти шкіл та спортивних залів, звернути увагу на харчування учнів, укомплектувати школи комп’ютерними класами з доступом до мережі Інтернет.

Звичайно, проблем та пріоритетних напрямів діяльності на сьогодні більше, аніж можливостей їх вирішення. Але мені б дуже хотілося, щоб вже новий склад представницького органу району VІ скликання чітко визначив напрямки структурної перебудови районної економіки та створив сприятливе бізнесове середовище, тому що від цього буде залежати вирішення потреб простої людини – заробітна плата, пенсія, здоров’я, екологія, майбутнє дітей, особиста безпека тощо.

- Володимире Петровичу, величезне спасибі за інтерв’ю.

Бесіду вела

Наталя Степанова.