Усі жителі Микільського дуже вдячні нашому сільському голові В’ячеславу Гавриловичу Руденку за ту величезну кількість справ, які він зробив для нас.

Газифіковано фельдшерсько-акушерський пункт, відремонтовано будівлю, встановлено нові двері, паркан. Біля пам’ятника воїнам теж з’явилася огорожа. Навели порядок на кладовищі, встановили решітки. У дитячому садку зробили ремонт, придбали меблі. У селі ремонтуються дороги.

Не залишаються поза увагою Понятівка і Орлово - В’ячеслав Гаврилович планує газифікувати їх. А поки що у Понятівці зайнялися благоустроєм дитячого садка, зробили майданчик, поставили огорожу. У цьому селі теж ремонтуються дороги, і теж обгороджено пам’ятник воїнам.

На таку людину, як наш В’ячеслав Григорович, можна повністю покластися, що обіцяє, те й робить.

Анна Мацакова.

Як кожній родині, так і установі чи закладу добре ім’я, авторитет та повагу створюють люди, які там працюють. Якщо ці люди з почуттям обов’язку ставляться до довіреної справи, вона стає справою їх життя на довгі роки.

Центральна районна бібліотека була і залишається однією  з найкращих установ культури не лише в районі, а й в області. Про її добрі і надзвичайно цікаві справи можна прочитати в нашій районній газеті або ж самому взяти участь в огляді цікавих виставок, творчих вечорів або презентацій. Змістовні, актуальні, ділові, творчі роботи створюють фахівці бібліотеки: юні, молоді і люди з солідним стажем роботи.

Я ж розповім про людину, яка стояла біля витоків бібліотечної справи в районі, яка зробила величезний внесок в організацію найбільш цінного, що є в бібліотеці – збереження і комплектування її фондів. Любов Миколаївна Щербина прийшла на роботу в центральну бібліотеку в середині 70-х років. Як сьогодні пам’ятаю її появу: молоденька, якщо не сказати – юна, жіночка із замріяними очима, наче зійшла зі сторінок тургенівських романів, така тендітна і гарна, що повагою і довірою до неї відразу ж перейнялися всі співробітники. Звісно, вона вже закінчила Херсонський педінститут і навіть мала чоловіка Павла Степановича (він служив в армії на Далекому Сході) й малесеньку донечку Зореславу.

Зима - важка пора для птахів. У цей час вони гинуть не стільки від холоду, як від того, що не вистачає їжі. Особливо важко птахам під час ожеледиці і сильних снігопадів, коли земля, гілки дерев покриті льодом і снігом. Ось у ці скрутні для птахів часи на допомогу їм повинні прийти юннати.

Члени гуртка «Юні екологи» Велетенської школи турбуються про життя пернатих друзів. Вже зібрано насіння різних рослин - кропиви, лопуха, кінського щавлю, конопель, свиріпи, салату, інших трав. Продовжують збирати і сушити насіння кавуна, дині, гарбуза, соковиті плоди горобини, калини, бузини. В цей же час діти з підручного матеріалу майструють годівниці для птахів.

Якщо кожна школа в нашій країні поставить хоча б одну годівницю, то всі птахи будуть забезпечені кормом. Допоможемо птахам взимку, а вони віддячать нам влітку!

С.Соловйова,

керівник гуртка «Юні екологи» Велетенської ЗОШ.

Клекоче нам розпечене нутро.

Хто вичерпає нам шоломом горе?

Юрій Клен

І

Щоб УКРАЇНА впала на коліна

і дух козацький щоб навіки згас,

та гнула перед “старшим братом” спину

й ніколи вже на ноги не сп’ялась,

замислив кат, тиран, підступну кару:

нещадно, підло винищить народ!

Не треба грізних війн: пси-комісари

найкращих поведуть на ешафот...

Знаряддям стала “засуха” в ту пору:

Бач, не вродило, нікого винить.

До крихти спустошили комори -

сплели потворний ГЕНОЦИД СТОЛІТЬ!..

...Слабкі, голодні - ледь тягали ноги,

шукаючи мізерних корінців...

Зловісним круком крякала тривога...

Сльоза гірка котилась по щоці. 

В листопаді 1959 року на цілинних Казахстанських землях зустрілися кароока красуня з нашого Микільського Валентина Юдіна та бравий вінницький парубок Іван Лозинський. Одружилися і піввіку прожили душа в душу. Нещодавно Іван Васильович та Валентина Артемівна відзначили золоте весілля.

Все було так, як ведеться за звичаєм: святкове вбрання, боярин, дружка, уквітчані автомашини, приїзд до сільської ради на урочисту реєстрацію підтвердження того, що пара в мирі та злагоді прожила 50 років. Організаторами та учасниками золотого весілля стали діти, онуки та односельці.

Написати цього листа мене примусила стаття “Бермудський трикутник” і конструктивна робота”, надрукована у районній газеті 6 жовтня. З неї дізналася, що депутат районної ради, голова СВК “Дружба” З.А.Аташьян у своєму виступі на сесії стверджував, що у районі не святкували 65-річчя визволення України від фашистських загарбників. Не буду говорити про всі села, але про наше невеличке Кірове розповім.

Голова ветеранської організації Ольга Лук’янівна Чміль запросила жителів села до клубу. Кажуть, що і до З.А.Аташьяна заходила, та тільки він прийти відмовився. Зі святом нас привітала Правдинський сільський голова Любов Василівна Шевченко. А потім ми із задоволенням подивилися цікавий концерт, який підготували учасники самодіяльності під керівництвом завідуючої клубом Л.В.Петросян. Як багато у селі талантів! Лунали пісні нашої юності, ті, що співали солдати під час війни. Ми слухали чудові мелодії, і на душі ставало так тепло, радісно. Забули про маленькі пенсії, хвороби, про всі негаразди життя.

Після концерту нас запросили на святковий фуршет. Це був дуже приємний сюрприз для ветеранів. Від усього серця дякуємо спонсору нашого свята Надії Дмитрівні Джижевській. Ми з радістю спілкувалися один з одним. Щасливі, з оптимістичним настроєм, поверталися додому.

З якою метою депутат З.А.Аташьян говорив неправду?

Марія Герасименко.

Роки залишають свій слід лише на зовнішності людини. Так і я, маю за плечима не один десяток років, а в душі – молода, сподіваюсь на краще. Сорок років працювала у бібліотеці, завідувала книгозбірнею на Хмельниччині, потім переїхала на Херсонщину. Сподівалась, що зміна клімату допоможе позбутись астми. Але – не судилось. Проте, я не опускала рук, продовжувала працювати.  В той час у бібліотеці запровадили нові нестаціонарні форми обслуговування читачів. Книжки доводилось і бібліобусом возити, і пішки носити. Я обслуговувала працівників ферм у Білозерці, Новодмитрівці, Черешеньках. Пам’ятаю, як перемогла в обласному конкурсі серед бібліотекарів, які займались нестаціонарним обслуговуванням читачів. А ще я була позаштатним кореспондентом нашої районки. Дуже подобалось працювати з людьми, нести їм живе слово, допомагати.