Іде весна, і разом з нею ми все швидше наближаємось до екзаменів. Для мене і моїх однокласників вони будуть випробуванням на міцність і зрілість. Ми переступимо за поріг рідної школи і підемо різними-різними життєвими дорогами, сповненими турботами шукань і радістю знахідок. Розлетимось, ніби птахи, сказавши: «Прощавай, рідна школо, прощавайте, друзі!», «Щастя вам, орлята, у ваших польотах!» - прощальним шелестом відгукнуться дерева, що ростуть біля школи багато років. «В добру путь!» - покивають різноколірними голівками яскраві квіти: ромашки, майори,чорнобривці...

Шкільні роки - це 3000 днів. Багато чого зі шкільного життя нам запам’ятається надовго. Оті радісні вечори-вогники, різні конкурси, змагання, наші уроки, вчителі, які були поруч, доклали багато зусиль, щоб ми отримали хороші знання, стали справжніми людьми, зустрічі з ветеранами праці, Великої Вітчизняної війни, інтернаціоналістами, місцевими поетами...

Бринить за вікнами весна. Про щось шепочуться дерева. Мабуть, про те ж, що й ми, випускники 2011 року: про квітування, про радість буття.

Юлія Яновська,

учениця 11 класу Широкобалківської ЗОШ.