Світ Аркадія Бойка

Ще древні римляни відгодовували голубів спеціально на м’ясо, а в Єгипті голубівництво розвивалося з часів фараонів. Голубів використовували для жертвоприношення у культових обрядах, їх зображували на печатках і монетах, прикрашали герби дворян. Впевнена, що наші читачі пам’ятають історію помсти княгині Ольги. Древляни вбили її чоловіка. Простити цього вона не могла. “Сказала їм Ольга… - Прошу у вас небагато: дайте мені від кожного двору по три голуби…” А потім веліла прив’язати до їхніх ніжок по тліючій губці і відпустити. Голуби повернулися додому і запалали всі будинки древлян. Зверніть увагу: тоді, у 946 році від Різдва Христового, під кожною стріхою, на кожному горищі жили голуби. Сьогодні їх розводить невелика кількість ентузіастів. Одного з них - Аркадія Бойка - ми попросили розповісти про своє захоплення.

- Аркадію, часто ми буваємо свідками того, що під час всіляких урочистих подій у небо відпускають голубів. Звідки така традиція?

- Вона ще з часів Великого Потопу. Ной довго шукав сушу. Одного дня послав голуба з проханням знайти землю і той повернувся з гілочкою у дзьобі. Після закінчення Другої Світової війни створено Світовий конгрес прихильників миру. Це було у 1949 році в Парижі та Празі. На емблемі конгресу видатний іспанець Пабло Пікасо зобразив білого голуба, який несе у дзьобі оливкову гілку. Саме тоді виникла традиція випускати голубів як символ мирних намірів та прагнення миру у всьому світі.

- Скажіть, будь ласка, а звідки у Вас захоплення цими птахами?

- Я дуже рано прокидаюся, як кажуть, належу до “жайворонків”. У народі кажуть, що такі люди дуже близькі до природи, бо спостерігають за нею, коли всі інші сплять. Першу пару голубів мені подарував друг батька дядько Віктор Буренко. І сьогодні пам’ятаю цей щасливий момент: притулив птахів до грудей, а вони нібито відчули мій захват, не пручалися, сиділи тихо. Батькові не подобалося моє захоплення і він подарував мені рушницю. Сподівався, що про голубів забуду.

- Подіяло?

- Де там! Коли був дуже молодим, ходив інколи на полювання. Та давно вже покинув рушницю: убивати не хочу і не можу. Навіть на змію каменя не підніму. Боже створіння, без нього природа вже буде не така.

- А як до Вашого захоплення голубами ставляться дружина, донька, син?

- Спочатку дружина бурчала, та потім змирилася. Ні син, ні донька не поділяють мого захоплення. Коли їду з дому, доручаю їм годувати птахів, поналивати води. А друг приходить подивитися, що робиться у голуб’ятнику.

- А що там може статися?

- Багато дечого. Чи пташеня не випало з гнізда, чи не покинула пара насиджувати яйця…

- І таке буває?

- Зазвичай яйця висиджують самець і самка по черзі. При тимчасовій відсутності голубки голуб чекає. Коли ж її нема більше доби, то він покидає кладку.

- Мій батько теж тримав голубів. Якось довелося спостерігати, як голуб “залицяється” до голубки. Він кружляв навколо неї, ходив, роздувши зоб, волочив по землі розпушений хвіст, воркотів ніжно і захоплено. Мабуть, тому про закоханих говорять: “Воркують, як голуб’ята”…

- Справді, голубине “кохання” може служити взірцем для людей. Коли голуб “залицяється”, голубка хитає голівкою, розпускає крила, тихенько воркоче, пестить голуба дзьобом. А потім вони… цілуються. Так проходять цілі години. Оце голубине кохання один до одного залишається на все життя.

- Напевно, голубівництво вимагає постійної уваги, спеціальних знань…

- Основний спосіб розведення голубів – це відбір і підбір, які ведуться за індивідуальними якостями птиці, і вимагають творчого підходу. Чистопородне розведення у голубівництві найбільш поширене. Я займаюся південними високольотними голубами. Тому-то декоративними породами можу тільки помилуватися. Веду спеціальний журнал, в якому записую всі відомості про голубів. Знаю їх, як кажуть, до сьомого коліна.

- Всім відомі цукерки “Пташине молоко”. Пригадую, що це якимось чином пов’язане з голубами…

- Ви не помиляєтеся. Голубине молочко утворюється в стінках зобу самців і самок у період вигодовування пташенят. Молочко – це поживна рідина жовто-білого кольору, густа, як сметана, яка за своїми хімічними і фізичними властивостями різко відрізняється від молока корови. Дорослі голуби годують пташенят молочком протягом 9 днів.

- Аркадію, скільки у Вас голубів і яку вигоду ви від них маєте?

- Кількість птахів періодично змінюється. Наразі їх близько 300. А вигода? Якщо Ви маєте на увазі вигоду, виражену грошовими знаками, то ніякої. Я ніколи не прагнув до багатства. Завжди хотілося жити просто і гідно. А саме це у нашій країні ніяк не вдається. Нас постійно дурять, а ми не можемо протистояти цьому. Стрес за стресом. І тоді я тікаю у світ, який створив сам – до голубів. Одного просто потримаю у долонях, іншому надам “швидку допомогу”, обдивлюся пташенят… Заспокоююся, отримую душевну рівновагу – саме це і є найбільша вигода.

- Чи спілкуєтеся Ви з іншими любителями голубів?

- Без цього не можна. Зараз є мобільний зв’язок, у моєму телефоні кілька десятків номерів. Жалкую за тим, що не вдалося у Білозерці створити чи то об’єднання, чи клуб. Кілька разів збиралися, а потім все саме собою “заглухло”. А які у нас цікаві люди: Олександр Холодних, Микола Піскун, Сергій Вдовиченко, Леонід Алексеєнко. Звичайно, є багато інших. Називаю їх, бо для них голубівництво не захоплення, а спосіб життя. Часто згадую нині вже покійного Олега Олексійовича Івочкіна. Мудрий був чоловік. Він казав, що є “весняні” голуб’ятники - це ті, що навесні голубів заводять, а восени їм голови відкручують. Випадкові люди. У нашій сім’ї голубів не їдять. Найбільша насолода для мене – спостерігати за голубами у небі, милуватися ними.

- Читала в журналі “Агросвіт України”, що голуби запам’ятовують 725 різних зорових образів, відрізняють штучні предмети від натуральних і, найдивніше, можуть відрізнити Пікассо від Моне і кубізм від імпресіонізму! Невже птахи значно розумніші, ніж ми про них думаємо?

- До цього часу наука не знає, як спортивні голуби пролітають тисячі кілометрів, повертаючись до рідної домівки. І це без карти, без компасу. Як вони орієнтуються?

- Аркадію, напевно, Ви належите до тих людей, яких називають диваками?

- А знаєте, я пишаюся званням дивака. Впевнений, що було б таких диваків, які люблять природу, намагаються її зберегти, не шукають у житті лише вигоди, більше, то жили б ми значно краще. Людина повинна існувати у гармонії з природою, вчитися у неї.

- На Вашу думку, що для цього треба робити?

- Починати потрібно з маленького. Щоб ваша дитина не сиділа цілодобового біля телевізора чи комп’ютера, не захоплювалася бойовиками та “кривавими” іграми, подаруйте їй тваринку чи пташку. Навчіть доглядати за нею, а все інше природа зробить сама. До мене за порадою та голубами йдуть люди різного віку – від 10 до 80 років. Дехто приїжджає здалеку. Захоплення голубами не має вікового цензу…

- Аркадію, величезне спасибі Вам за розмову. Хай голуби літають високо і приносять щастя Вам і всім людям.

Записала Наталія Степанова.