Основний обов’язок щодо життєзабезпечення та виховання дитини, отримання нею фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку, покладений на батьків або осіб, які їх замінюють.

Виховання — це різнобічний процес, з величезною кількістю елементів та нюансів. Важливою умовою нормального життя дітей є їх правильне виховання в сім’ї. Досвід свідчить, що там, де батьки приділяють належну увагу навчанню й вихованню своїх дітей, стежать за дотриманням режиму дня, учні добре навчаються і зразково поводяться в школі й поза нею.

На жаль, є батьки, які забувають, що виховання дітей - це їх обов’язок. Вони не знають і не хочуть знати, де бувають і що роблять їхні діти після закінчення уроків. Наведемо приклад. Громадянин Т. постійного місця роботи не має, не виконує ніяких громадських доручень. Здавалось би, що він має час, щоб бути уважним до свого єдиного сина. Але виходить зовсім не так. За три роки батько жодного разу не запитав у матері, де знаходиться син. А той, не відчуваючи за собою ніякого контролю, щовечора до опівночі блукав по селу, оббивав пороги сільського клубу, вчився курити і лаятися. Вчителі не раз ставила радили батькові приділяти більше уваги вихованню сина, але він зневажав поради і настанови. Внаслідок батьківської безтурботності син став розбещеним, недисциплінованим підлітком.

В окремих випадках навіть самий уклад сімейного життя дає дітям дуже поганий зразок для наслідування. Дитина з перших років свого свідомого життя звикає до того, що батьки ні за що і ні перед ким не відповідають. Діти роблять із вчинків батьків відповідні висновки: можна обманювати, і це проходитиме безкарно. Вони вчаться лицемірити, без поважних причин пропускають заняття у школі, відмовляються від суспільно корисної праці.

Це переконливо свідчить про те, що для правильного виховання дітей батьки повинні бути зразком у виконанні своїх трудових, громадянських обов’язків, залишатися прикладом чесності і справедливості. Якщо ці прості правила порушуються в сім’ї, то даремно чекати від дітей хороших вчинків.

Більшості відомі й такі батьки, які “завоювали” популярність не зразковою поведінкою, а тим, що нічого не роблять вдома, ніде не працюють, “товаришують” з оковитою. Часто можна почути, як вони брутально лаються в присутності інших. Нерідко посилають своїх дітей за цигарками, випивкою і закускою. Цілком зрозуміло, яка мораль може сформуватися у дітей в цій атмосфері, насиченій винними випарами, тютюновим димом і лайкою. Немає нічого дивного в тому, що їх діти погано поводяться в школі, вечорами не бувають вдома.

Обсяг батьківських прав та обов’язків визначений Конституцією України, Сімейним кодексом, Законом “Про охорону дитинства”. Правова регламентація прав та обов’язків батьків передбачає покладення на кожного з них однакової відповідальності за виховання, навчання і розвиток дитини. Невиконання чи неналежне виконання батьками встановлених законом обов’язків тягне за собою застосування до них правових санкцій.

Особлива небезпека порушення виконання батьківських обов’язків вимагає, щоб сімейна, цивільно-правова відповідальність поєднувались у необхідних випадках з адміністративно-правовими та кримінальними заходами впливу. Можливість застосування вказаних заходів повинна стримувати від порушень осіб, схильних до неналежного виконання своїх обов’язків, і одночасно мобілізувати громадськість на подолання таких явищ.

Адміністративна відповідальність батьків або осіб, котрі їх замінюють, використовується як засіб правового захисту неповнолітніх, державної допомоги їм, запобігання чи усунення негативного сімейного впливу.

У будь-якому випадку пам’ятайте, що перекладання відповідальності на плечі інших не вирішить проблеми. Справжніх громадян своєї держави можна виховати тільки тоді, коли кожен з батьків відчуватиме відповідальність за долю своїх дітей. Від батьків не вимагається, щоб вони проводили з дітьми бесіди на виховні теми, доводили наукові істини. Необхідно лише, щоб сім’я була тим найближчим для дітей колективом, де вони завжди бачили б чесне ставлення до громадських обов’язків і насамперед до праці. Виховання дітей - це обов’язок перед людьми та Богом. Для його виконання треба знаходити час і створювати необхідні умови.       

Тетяна Щербина,

головний спеціаліст служби у справах дітей РДА