Чорнобиль… При згадуванні цього слова перед очима постають фрагменти з документальних стрічок про трагедію, яка трапилась в Україні чверть століття тому. Спорожнілі міста, сполохані люди, тріскіт дозиметрів, панічний страх. Через екологічну катастрофу про нашу країну заговорив увесь світ. Скільки страшної правди було приховано тоді від людей, та найдорожчу ціну заплатили ліквідатори аварії.

На обліку в районному управлінні праці та соціального захисту населення знаходиться 443 постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з них 38 інвалідів І категорії, 117 жителів району мають ІІ категорію, у тому числі 84 ліквідатори, 128 - ІІІ категорію, з них 14 ліквідаторів, 7 вдів ліквідаторів (ІV категорія) та 127 дітей чорнобильців.

Зокрема, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26 квітня по 4 травня 1986 року брав участь Василь Іванович Шевченко, якого після отримання величезної дози опромінення евакуювали з небезпечної зони разом з дружиною та двома доньками. Свідком подій двадцятип’ятилітньої давнини став і Євген Петрович Ільчук. До Чорнобилю він потрапив відразу після призову в армію, працював ліквідатором у 30-кілометровій зоні протягом двох місяців, внаслідок чого сьогодні має інвалідність. З вересня по жовтень 1986 року перебувала там і Людмила Володимирівна Романчук. На радіаційно забрудненій території жінка працювала медичною сестрою. У 19 років до Чорнобиля направили Тетяну Миколаївну Шевченко. Дівчина-зв’язківець навіть не уявляла, на яку небезпеку наражалася. У місті вона пробула місяць. Серед ліквідаторів, які боролись з наслідками аварії безпосередньо на четвертому енергоблоці, був  Михайло Іванович Славич. На реакторі він побував п’ять разів. Одного виходу на третій енергоблок вистачило для втрати здоров’я та отримання ІІ групи інвалідності Петру Михайловичу Плесецькому. Близько восьмидесяти днів у небезпечній зоні вимірював рівень радіації Володимир Борисович Савінський. З лютого 1987 по травень 1988 року  радіаційно забруднені відходи з атомної електростанції для подальшої утилізації вивозив Петро Тофільович Бовсуновський. В минулому році він втратив дружину. Наприкінці 80-х Євгенія Володимирівна працювала черговою на залізничній станції, на якій заправляли пальним тепловози з радіаційно забрудненим вантажем. Рік тому через онкологічне захворювання пішла з життя інвалід І групи Валентина Володимирівна Озерчук. Страшна хвороба стала причиною смерті Євгена Олексійовича Кравчука. З першого дня аварії чоловік вивозив з Чорнобиля  матеріальні цінності, через радіаційне опромінення постраждала і його родина. Жінка та двоє синів мають інвалідність.

Як розповіла спеціаліст районного управління праці та соціального захисту населення Н.І Жилка, державна фінансова підтримка даної категорії населення здійснюється за чотирма програмами. Сім’ям постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС компенсуються витрати на харчування дітей, які навчаються у школі, відвідують дитячі садки, виховуються вдома. Чорнобильці мають право на додаткову відпустку. Стосується це тих, хто працював на радіоактивно забруднених територіях. Також постраждалі внаслідок аварії мають право на отримання компенсації за самостійно придбане житло, пільги на безкоштовне забезпечення медикаментами та зубопротезування.

В залежності від групи інвалідності, розмір щорічної одноразової допомоги на оздоровлення складає від 75 до 120 гривень. Держава надає путівки на санаторне лікування. Завдяки цьому у минулому році у санаторіях Білої Церкви, Закарпаття, Трускавця, Євпаторії, Волинської області оздоровлено 16 дорослих та 8 дітей. Загальна вартість путівок склала 75396 гривень.

Чорнобильці користуються пільгами на комунальні послуги ( І категорія –100%, ІІ – 50%), а також на проїзд у приміському транспорті. Держава відшкодовує і вартість проїзду залізничним транспортом (І категорія – 100%, ІІ – 50%). Проблем зі всіма перерахованими виплатами не виникає, всі отримують допомогу вчасно.

Та поряд з цим, деякі зобов’язання перед чорнобильцями держава все ж таки не виконує. Це стосується  статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС”, згідно з якою у відповідності до категорії держава повинна сплачувати на оздоровлення значно більше, ніж це робиться зараз. Сьогодні відповідні виплати здійснюються згідно з постановою Кабінету Міністрів. Через цю проблему багато чорнобильців звертаються до суду. Зазвичай рішення у даному питанні виносяться на користь позивачів. У найближчий час Верховна Рада повинна внести зміни до закону щодо чорнобильців.

На жаль, жодна матеріальна допомога не поверне цим людям найдорожчого – здоров’я. Більшість чорнобильців мають онкологічні захворювання, проблеми з серцем, страждають через психічні розлади. Сподіваємось, що держава, громадяни якої йшли на смертельний ризик, належно дбатиме про цю категорію населення.

Наталія Свирида.