Можна з упевненістю сказати, що Музиківці пощастило з медичним обслуговуванням. Дуже тісно співпрацюють тут колективи амбулаторії, станції “Швидкої допомоги”, соціальні працівники і патронажна медсестра Товариства Червоного Хреста. Саме про неї, Євдокію Дмитрівну Церковну, розповімо вам сьогодні.

Народилася вона в Одеській області, у 1952 році закінчила семирічку і вступила до Білгород-Дністровського медичного училища. Через три роки отримала фах акушерки і за направленням поїхала на Херсонщину, у Воскресенівку, що в Іванівському районі. Зустрілася тут зі своєю “половинкою” – Володимиром Антоновичем Строканем. Коли Володимир закінчив військове училище, молоде подружжя поїхало через усю країну до місця його призначення – на Далекий Схід. На Україну повернулися, коли Володимир Антонович вийшов у відставку, на початку 80-х років. Йому запропонували працювати в Музиківській школі – навчати хлопців військовій справі. Євдокія Дмитрівна спочатку влаштувалася в хірургічне відділення обласної лікарні. Десь через півроку перейшла на роботу до психіатричної лікарні – ближче до села, легше добиратися додому. Згодом захворіла її матуся, і родина вирішила, що потрібно Євдокії Дмитрівни залишити роботу. Та й вік уже був пенсійний, можна “відпочивати”.

Багато труднощів та негараздів довелося перенести жінці за своє життя. Але найтяжче стало, коли у 2002 році захворів чоловік. Важко було не стільки фізично, скільки морально: невблаганна хвороба щодня змінювала коханого, а він цього навіть не розумів. У 2006 році Володимира Антоновича не стало…

Саме в цей час сільський голова Музиківки О.А.Лейбзон підняв питання про те, що у селі немає представника Товариства Червоного Хреста. А потреба у такій людині була велика. Євдокія Дмитрівна навіть не думала – не гадала, щоб знов почати працювати. Але у сільського голови і головного лікаря амбулаторії Л.І.Плахтир навіть сумніву щодо цього не виникло: звичайно ж – тільки Євдокія Дмитрівна! Знали її добре, бо колись з півроку працювала у селі акушеркою. Не відразу, але погодилась зайнятися не знайомою тоді справою.

Ось уже близько двох років не уявляють у селі, що б робили без допомоги патронажної сестри. Л.І.Плахтир дуже цінує професіоналізм Євдокії Дмитрівни, адже вона за потреби може сама й кардіограму хворому зробити, і аналіз крові. І ліки потрібні підбере, сама ж і купити їх може та доставити просто додому. Бригади “Швидкої допомоги” теж відчувають підтримку і допомогу: Євдокія Дмитрівна обов’язково навідає вранці тих, до кого вночі виїздили медики, перевірить, чи все гаразд. Як говорить Л.І.Плахтир, завдяки допомозі вправної червонохрестівки можна навіть відкривати денний стаціонар вдома: вона і крапельницю підключить, і навчить, як масаж робити, допоможе реабілітуватися після інсульту. Літні та слабі люди з її допомогою відвідують обласну або районну лікарні.

Сільський голова теж у захваті від роботи Є.Д.Церковної. Говорить, аби ще одну таку людину в село, то і взагалі не виникало б питань щодо допомоги ветеранам, літнім та самотнім людям. Спеціаліст з питань соціального захисту та охорони дитинства Музиківської сільради Н.В.Бойко, яка дуже тісно співпрацює з патронажною сестрою, говорить про неї, як про чудового діагноста, яка працює на рівні лікаря. До того ж, Євдокія Дмитрівна займається в селі ще й збором гуманітарного одягу. Написала статтю в місцеву сільську газету, що виникла така потреба, і люди відразу відгукнулися. Окрім своїх безпосередніх обов’язків, ця чудова жінка бере участь практично у всіх сільських медичних та соціальних справах. Хоч і не зобов’язана вона щодня ходити на “п’ятихвилинки” в амбулаторію, але завжди тут, аби бути в курсі справ, знати, кому необхідна допомога.

Підопічні Євдокії Дмитрівни дуже тепло відгукуються про неї. Інакше і бути не може, бо вона не лише тиск зміряє, серце прослухає, ін’єкцію зробить, поцікавиться самопочуттям, а й дасть слушну пораду, зверне увагу на те, що й самі хворі іноді не помічають. Коли треба, то й декілька разів на день навідається до людини, аби впевнитися, що все гаразд.

Щодня у будь-яку погоду, на будь-яку вулицю Музиківки поспішає зі своєю червонохресною сумкою дуже чуйна, уважна, кмітлива, вправна патронажна сестра, аби допомогти, вберегти від біди, заспокоїти, розрадити… Дійсно, чарівна фея милосердя!

Олена ЦУРКАН.