Дві старенькі будівлі край села, охайне подвір’я, доглянутий садочок. Саме такий вигляд має Кіровська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Приміщення закладу невеличкі, тому діти змушені навчатись у дві зміни. На жаль, мрія кіровців мати нову школу не здійснилась. Практично готову до експлуатації будівлю розібрали по цеглині. Прикро, що не знайшлося тих, хто став би на заваді руйнації.

Кіровська школа – своєрідний соціокультурний центр на селі. На кожне учнівське свято збираються майже усі місцеві жителі. Ніхто не всидить вдома, коли у школі перший та останній дзвоники, різноманітні родинні заходи, урочисте вручення свідоцтв 9-класникам, які супроводжуються концертними програмами.

Третій рік керує школою Л.П.Войцеховська (на знімку вгорі), педагог з 28-річним стажем. Людмила Петрівна пишається своїм колективом, з яким завжди знаходить спільну мову. У роботі з людьми вона дотримується золотого правила: стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе. Директор та більшість вчителів – випускники Кіровської школи. Найбільший педагогічний стаж мають Т.Г.Пономаренко, О.В.Крестянинова, В.І.Дармоян, А.М.Дудник. У цьому році вони атестуються на кваліфікаційну категорію “старший вчитель”. Тривалий час працюють О.М.Куцьо, В.О.Шевченко, Н.М.Дишлевська, Л.Г.Нікуліна, Н.Г.Малета, Ю.В.Сонько, І.В.Карпенко.

Незважаючи на доволі солідний вік будівлі школи, у кожній класній кімнаті по-домашньому тепло та затишно. Завдяки появі у минулому році комп’ютерного класу кожен кіровський учень має можливість здобути такі необхідні у сучасному світі знання. Вагомим досягненням Людмили Петрівни на посаді директора стала організація їдальні. За кошти батьків та місцевих спонсорів у минулому році у школі встановили металопластикові двері, придбали та висадили на подвір’ї тридцять кущів троянд. До речі, за клумбою доглядають не лише дорослі, а й діти.
Журиться Людмила Петрівна через проблеми школи. На початку 90-х років у ній навчалось більше ста учнів, сьогодні їх менше шестидесяти. У цьому році до школи прийшло лише п’ять першачків. Звісно, це проблема не лише школи, а й усього села. Складно обходитись без спортзалу, тому в холодну пору року дітям доводиться грати лише у настільні ігри. І хоч пічне опалення ще жодного разу не підводило, хотілося б мати газове, адже з ним набагато зручніше. Постійно доводиться вирішувати транспортне питання, аби доправити учнів на якийсь районний захід. Лише завдяки підтримці батьківського комітету, який очолює С.С.Озерна, та місцевих благодійників діти мають змогу продемонструвати свої здібності на районному рівні. Взагалі кіровські учні мають  хороших опікунів. Про школярів завжди турбуються сільський голова Л.В.Шевченко, а також      З.А.Аташьян, О.В.Довженко, О.О.Гаркуша, Н.Д.Джижевська, С.І.Каркаян.

Незважаючи на віддаленість села від райцентру, учні Кіровської школи - постійні учасники різноманітних районних конкурсів. Справжні шкільні зірки – Аліна Нікуліна та Дар’я Озерна (на знімку внизу). Восьмикласниці з надзвичайним ентузіазмом підходять до будь-якої творчої справи: малюють, плетуть бісером, пишуть вірші та прозу, співають, танцюють. Вони навіть створили власний хореографічний колектив. Дівчата добре навчаються і знаходять час, аби допомогти батькам.

Кіровські учні виховані належним чином. Завітайте до школи - з вами завжди привітається кожна дитина. Завдяки краєзнавчій роботі, учні добре знаються на національних звичаях та традиціях, зокрема вірменського народу.

Зрозуміло, що без школи неможливий всебічний розвиток дітей. Необхідно будь-якими зусиллями зберегти цей невеличкий за розмірами, але надзвичайно важливий за значенням осередок знань.

Наталія Свирида.