Антична спадщина нашого району

Білозерщина - край, багатий на сукупність успадкованих від попередніх поколінь об’єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного, історичного і наукового значення, які є скарбницею української культури. Адже тут з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.

Білозерський район є одним з найбагатших районів Херсонщини за кількістю та різноманітністю пам’яток археології. Більшість з них представлена поховальними комплексами – курганами. За результатами інвентаризації пам’яток археології, на території нашого району виявлено 154 кургани, 8 поселень, 4 городища та 2 ґрунтові могильники.

Специфіка археологічних відкриттів на території району - це слабка представленість пам’ятками середньовіччя. Зовсім не представлені стоянками й наступні епохи – мезоліт та енеоліт. Проте справжнім скарбом Білозерщини є антична спадщина, яка становить понад 90 відсотків усіх відкритих на території Херсонської області античних пам’яток. Детальніше про історичні об’єкти тих часів розповідає спеціаліст з охорони пам’яток історії та культури Ольга ЖУРАВЛЕНКО:

- На території Білозерського району є 4 пам’ятки археології національного значення. До них належить Городище в урочищі Скелька. Знаходиться за 8 км на північний захід від Олександрівки, на високому корінному березі Бузького лиману, в урочищі “Скелька”. Відкрите у 1895 році. Зі сходу та заходу обмежене глибокими давніми балками. Пам’ятка двошарова. Основні культурні шари датуються кінцем V–ІІІ ст. до н.е. та І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. Наявність невеликої кількості знахідок другої половини VІ – початку V ст. до н.е. засвідчує мешкання тут поселенців архаїчного античного періоду. Площа пам’ятки досягає 25-30 тисяч кв. м. Потужність культурного шару – 1-1,2 м. Верхній культурний шар і є власне залишками укріпленого городища. Нижній шар – залишки неукріпленого поселення. За даними дослідників, городище входило до оборонної системи Ольвійської держави. Великий та різноманітний археологічний матеріал, отриманий дослідженнями, зробив суттєвий внесок у вивчення античної історії території сучасної України.  

У південній частині Понятівки, на корінному березі Дніпра, в урочищі Глинище, міститься Понятівський могильник. Відкритий у 1939 р. Азово-Чорноморською експедицією Інститу археології України під керівництвом О.М.Бадера. Обстежений І.Д. Ратнером у 1978 р. Могильник тягнеться вздовж берега до 50 м. Розкопки тут не проводились. Скоріш за все, це цвинтар мешканців пізньоскіфського городища.

За 2 км на захід від села Софіївка, на корінному березі Дніпровського лиману, в урочищі “Глибока Пристань” знаходиться поселення Глибока Пристань. Зі сходу та заходу воно обмежене глибокими давніми балками. Вперше інформацію про поселення опублікував О.Чирков у 1878 році. Площа пам’ятки, що збереглася, не перевищує 20 га. Культурний шар міститься на глибині 0,5-1 м. Виявлено рів та залишки кам’яної кріпосної стіни, що оточують частину поселення, а також дві цитаделі усередині. Функціонування поселення припадає на другу половину V – першу половину ІІІ століть до нашої ери. На ранньому етапі люди мешкали у напівземлянках, пізніше - у наземних глиняно-кам’яних будівлях.

Городище в урочищі Золотий Ріг знаходиться біля південно-східної околиці Широкої Балки, на березі Дніпровського лиману. Із заходу та сходу обмежене балками з крутими схилами. З півдня – береговим урвищем. Відкрите у 1848 році О.С. Уваровим. Площа укріпленої частини становить близько 10000 кв.м. Досліджено оборонні споруди – вали та залишки кріпосної стіни, бруковані двори, оточені житловими та господарськими спорудами, численні господарчі ями. З розкопок походить численний та різноманітний археологічний матеріал, що має надзвичайну наукову цінність. За даними дослідників, час його використання припадає на два хронологічні періоди: кінець І ст. до н.е. – середина ІІ ст., та середина ІІ ст. – третя чверть ІІІ ст. Не виключено, що на території фортеці перебував невеликий гарнізон римських легіонерів.

Цікавим у науковому плані є Білозерське античне поселення, що знаходиться у селі Дніпровське. Засноване на початку IV ст. до н.е., воно припинило існування в першій чверті ІІІ ст. до н.е. Культура цього поселення співпадає з матеріалами, що знайдені в Ольвії. Дослідження пам’ятника дає важливий матеріал для відстеження економічної, соціокультурної та етнічної історії Північного Причорномор’я та його зв’язків з Великою Грецією та Малою Азією.

Поселення має розмір не менший за 100х400 м., понад 2000 кв.м з яких досліджено розкопками. Зафіксовано наявність жител, у тому числі вкритих черепицею. Досліджено дуже багато господарських ям. За майже півторастолітню історію досліджень з поселення отримано величезну кількість різноманітного археологічного матеріалу.

З 1997 року щорічно під керівництвом кандидата історичних наук, доцента кафедри всесвітньої історії та історіографії Валерії Павлівни Билкової студенти Херсонського державного університету проходять практику, що набула офіційного статусу археологічної експедиції у 2005 році. Ця експедиція займається вивченням Білозерського поселення у Дніпровському. Валерія Павлівна систематично досліджує поселення з 1989 року. Археологічні розкопки проводяться за Відкритим листом, який видається Польовим комітетом Інституту археології НАН України та дозволом на проведення розкопок відділу охорони культурної спадщини Міністерства культури та туризму України.

Археологічні розкопки приваблюють своєю незвичністю, таємничістю, дають результати, які неможливо було б отримати шляхом звичайного вивчення писемних джерел. Археолог насправді є не тільки істориком зі специфічною сферою діяльності, а ще й трішки геологом, зоологом, керамістом, реставратором, хіміком, фотографом, художником. Це дає можливість за допомогою даних, отриманих археологами, найбільш повно та, що головне, об’єктивно відтворити історичне минуле. Таким чином, наявність працюючої Археологічної експедиції дає можливість студентам, які цікавляться історією та археологією, реалізувати свій інтерес не тільки в теоретичному аспекті, але, передусім, практичному.

На збереженість об’єктів культурної спадщини впливає цілий ряд негативних чинників. Серед них основними є природні - наприклад, розмивання водою археологічних пам’яток, розташованих на берегах річок, господарчі - в основному оранка археологічних об’єктів, та незаконні розкопки (так звана «чорна археологія»). Тому пам’ятки археології потребують особливої уваги. До їх захисту і зберігання слід безпосередньо залучати місцеве населення, виховуючи шанобливе ставлення до культурної спадщини та догляду за нею.

Про виявлені факти руйнування пам’яток необхідно терміново повідомляти державні ограни. Адже кожен із цих об’єктів є унікальним і не повинен зруйнуватися. Культурна спадщина - єдине ціле, яке включає не лише пам’ятки, що репрезентують певну дуже значну цінність, але й скромні об’єкти, які теж потребують збереження.

Турбота про збереження культурної та археологічної спадщини, яка є невідтворюваною частиною нашої історії, повинна стати справою кожної свідомої людини.

Підготувала

Вікторія РУЖИНА.