Америка - гарна країна.
Прекрасна вона - і нехай.
Мені ж найдорожча Вкраїна,
Мені найдорожчий мій край.
Україна... Херсонщина... Білозерка... Усі три заповітні слова асоціюються у мене зі Святою Трійцею. Вони ніби чарівний смичок, що змушує душу трепетно співати дивовижну пісню про високе почуття -патріотизм.
Україна - велика Батьківщина, де народилося й жило не одне славне покоління.
Майже кожному із нас доводилось виїжджати за межі країни, але кожного разу, коли поверталися до рідної місцевості, серце завмирало. Після тривалої розлуки кожна стеблина, кожен листочок, подих вітру, знайомі та звичні раніше, здавалися такими жаданими, рідними й дорогими. І це не дивно, адже Білозерський край є одним із найбільш мальовничих куточків нашої великої держави.
Білозерщину можна порівняти із невеличкою казковою країною, де є всі умови для гідного існування. Величне Біле озеро, на березі якого розташувалось містечко, могутній Дніпро, що через лиман впадає в Чорне море, річечка Інгулець, що котиться ярами рідного краю, віддзеркалюють у собі красу садів, які славляться на всю країну своїми врожаями. Неймовірні сорти винограду виросли на нашій землі, а Білозерське вино, створене натрудженими руками, прирівнюють до напоїв давньогрецьких богів, і давно вже прославилось воно далеко за межами країни. Славетні кавуни, помідори, капуста, що вирощуються натрудженими руками мешканців цього краю, славляться на всю Україну. Є в нашій "казковій країні" дослідні господарства, що займаються вирощуванням елітних сортів насіння, консервні і молочні заводи, олійні, млини, господарства по вирощуванню риби, птахоферми - всі вони намагаються створити якнайкращі умови для своїх жителів.
Майже у кожному селі є куточок, де зберігається і охороняється природа, створено безліч заповідників. Насаджено великі території лісів, в яких мешкає безліч різноманітних звірів, всі вони охороняються законом.
Дар’ївка, Надеждівка, Софіївка, Олександрівка - як мелодійно звучать ці назви населених пунктів, які походять від жіночих імен. Білозерщина має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, вміння, щедрість сердець рідній неньці - Батьківщині. Виринали й виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив і боровся за її щастя. А ці імена виховував і продовжує виховувати великий і дружній педагогічний колектив, який працює як одна велика і дружна родина.
І хоча на сьогоднішній день нас трохи пригнітила криза, я вірю, мине трохи років, і настануть інші часи для Білозерщини. І стане наша земля щедрою і родючою, а села - ще багатшими. Хочу бачити її в майбутньому, насамперед, мирною, без війн і крові, без горя і сліз, ще більш могутньою, технічно розвиненою, комп'ютеризованою, автоматизованою на сучасному рівні. Нехай кожен із моїх співвітчизників відчує себе не зайвим гостем, а справжнім хазяїном і повноправним громадянином. У своєму молодому віці я усвідомлюю, що Україна для мене - це сонце життя, а Білозерщина - той промінчик, який гріє серце й живить душу. Без них я жити не можу!

Віра СРЕБНЯК,
с.Петрівське.