Минулої п’ятниці Білозерська загальноосвітня школа №2 гостинно відчинила двері для своїх колишніх учнів, запросивши їх на вечір зустрічі шкільних друзів.

У вестибулі випускники з цікавістю розглядали фотознімки з шкільного архіву, упізнаючи себе, друзів і вчителів. А потім дзвоник покликав усіх на свято школи, дружби і дитинства.

Після традиційної переклички усіх присутніх привітав директор школи, її випускник С.А.Фенін.

У школі зібралися її діти, які повернулися у рідні стіни. Хто через рік, хто через 10, а хто через 30 років. Але вік не має значення, адже кожному хочеться повернутися туди, де промайнуло дитинство, юність, де нас пам’ятають і чекають.

У цьому році школі виповнюється 35 років. Одними з перших прийшли до нової восьмирічки випускники 1981 року. У цій школі вони навчалися лише 5 років. Класними керівниками у них були Н.Н.Феніна і А.О.Кавун. Надія Миколаївна пригадує, якою була тоді школа-новобудова. Голі стіни, ні квіточки, ні деревця. Довелося облаштовувати її, носити меблі, виготовляти стенди. Ті учні давно стали дорослими, а вчителі вже встигли вивчити їх дітей.

20-річний ювілей з дня закінчення школи відзначили учні Г.Є.Кравченко і Л.С.Стасюк. Лариса Семенівна працювала в Білозерській школі 20 років, викладала англійську мову. Слухаючи її захоплюючі розповіді про Великобританію, діти запитували: “А ви що, були у Лондоні, бачили Біг Бен?” У Лондоні Лариса Семенівна побувала, але набагато пізніше. І тепер може розповісти про Англію більш детально…

15 років тому пролунав останній дзвінок для випускників 1996 року. Першими вчителями у них були Р.Н.Шпирко і З.П.Янчукова, а класними керівниками Т.В.Алимова і Н.М.Феніна. Надія Миколаївна згадала, як “приросли” учні до своєї першої вчительки. І коли Надію Миколаївну відправили на 7-місячні курси до Одеси, Раїса Никонівна ще майже рік продовжувала бути для них другою мамою.

10 років у людському житті – це ціла сторінка. Саме стільки часу минуло з тих пір, як закінчили школу випускники 2001 року. Їх класні керівники – Н.М.Феніна і В.В.Панкеєв. Володимир Володимирович вже на заслуженому відпочинку, тому у школі не був п’ять років. Але екскурсія навчальним закладом його приємно вразила. Цьогорічних ювілярів прийняв у 10-му класі: “Хлопчики були ще ті! Могли і за себе постояти, і навіть за мене, якщо треба. Але на моїх уроках панували тиша і порядок”.

Вже не схожі на вчорашніх школярів випускники 2006 року, адже минуло 5 років з дня вручення атестатів. Класними керівниками у них були Т.В.Коробоненко і В.М.Ков’язина. “Це – мої останні діти, моя остання любов” – говорить Валентина Михайлівна. Їй дістався непростий клас, довелося навіть консультуватися з психологом. Дослідження виявило, що у класі аж 19 лідерів, а це наче 19 півників в одному мішку!

Не минуло й року, як відлунав прощальний вальс для випускників 2010 року. У доросле життя їх проводжали класні керівники І.І.Придіус і Т.М.Терещенко. “Жоден випускний вечір, жоден шкільний захід за останні п’ять років не минув без моїх дівчаток, без моїх артистів” – ділиться спогадами Тетяна Миколаївна.

Офіційна частина вечора зустрічі шкільних друзів була наповнена позитивними емоціями і зворушливими спогадами, тому пройшла дуже жваво і цікаво. У цьому – велика заслуга ведучих – дев’ятикласниці Наді Кравченко і вчителя історії, випускника школи С.Ю.Заруби. Заступник директора з виховної роботи О.М.Кучер, педагог-організатор Л.Д.Фесенко, вчитель музики І.А.Басістий вдало продумали сценарій, урізноманітнили його піснями у виконанні шкільного ансамблю з солісткою Інною Мажарою, інструментальною композицією Анатолія Феніна, танцями “Б’янки” та іншим.

А потім випускники школи спілкувалися зі своїми однокласниками, обмінювалися телефонами і давали обіцянки зустрітися у своїй школі рівно через рік.

Дорога до школи у житті кожного з нас стає найбільш знайомою, звичною, і тому найкоротшою. Ми проходимо її не один раз: спочатку самостійно, потім – з дітьми, а пізніше – з онуками.

Вікторія Ружина (Туровець),

випускниця школи 1992 року.